Вер
20
2011

10 фразеологізмів про Україну

Запорозька Січ10 козацьких фразеологізмів про Україну, Запоріжжя, царський уряд та інше.
1. «Ніде не лизнув» Пороги Дніпра стояли грізною перепоною для судноплавства. Особливо у вузьких місцях річки як, наприклад, Вовче горло ( зараз затоплене озером Леніна ). Козаки-лоцмани, ведучи пліт, уже заздалегідь до «горла» починають його «виробляти», щоб він, запливши у вузьке місце в протоці пішов рівно, «як по стромі» і «ніде не лизнув ні Крячка, ні Шварчка» ( назви островів у вузькій частині Дніпра ).
2. «Кохався в бджолах» На дніпровському острові Похилому за часів запорожців існувала пасіка. Тримав її козак на призвище Похилий, від нього й пішла назва ост рову. Той Похилий, казали запорожці, не тільки тримав та розводив бджіл, він, казали, «кохався в бджолах».
3. «Для служби» Чому на Січ приходили люди? Щоб стати козаком і разом із товаришами-січовиками захищати Україну, її людей від загарбницьких нападів. А самі козаки на таке питання одностайно відповідали: «Для служби, по стародавньому козацькому звичаю».
4. «Коли козак не козак» Козак переставав бути вільним молодцем, курінним товаришем коли одружувався. Після цього він, як казали козаки, ставав поженившимся. Іншими словами – рядовим мешканцем Запоріжжя.
5. «Звідкіля ти, козаче?» Січовий уклад життя вимагав від козаків виховувати у собі сміливість, простоту, відвагу, братське відношення до інших запорожців, які себе називали «лицарями» (рицарями). Вважали себе не останніми людьми. В Москві, в Сенаті вважали, що вряд чи хто із козаків ставить себе нижче за шляхту. Тому козак з гордістю і повагою промовляв, що «він із славного Запоріжжя».
6. «Йти на Січ» Яке почуття володіє людиною, котрій потрібно йти на дуже небезпечне завдання? Не знаю, а от Текелій, при одній згадці, що йому треба йти на Січ жахався, мов переполоху по ночах. Він добре знав, «що за цяця запорожці, якби добровільно не здалися, то ніяке військо їх подолати не змогло б». З цією впевненістю вони й розійшлися по Січі.
7. «На варті закону християнського» Запорозькі козаки слово «служити» розуміли по-своєму. У нього козаки вкладали те, що їм велів стародавній звичай і право, що треба непорушно «проти турок, татар та інших ворогів сидіти», або як іще, казали вони «на ватрі закону християнського».
8. «Все віра одинака» Хто притискував козаків? Пани, їхні дозорці, старшини. Хто на козацькому поту й крові накопичував своє власне добро – жиди. Але треба підкреслити, що запорожці під словом «жид» мали на увазі крамарів, шинкарів, м’ясників, різних продавців-спекулянтів будь-якої національності,які дорого дерли з козака. Про це плем’я своїх визискувачів вони казали: «Лях, жид і собака – все віра одинака».
9. «Риба дрьохає» На річках у теплі погожі дні рибалки повсякчас спостерігають, як риба починає вискакувати із води. «Скидається», – кажуть вони. Козаки ж, спостерігаючи це явище казали – «Риба дрьохає».
10. «Хай тобі, Потьомко» Після зруйнування Січі її землі Катерина II роздала в дарунок чиновникам, військовим, іноземцям. Острів Хортиця, як і багато інших угідь від Олександрівська до Нікополя стали власністю Г. О. Потьомкіна-Таврічеського. Це послужило приводом для того, що всі козаки, котрі проживали на острові покинули його. Після цього вони казали: «Хай тобі, Потьомко, буде такий вік, як зайцеві хвіст».
Отакі 10 фразеологізмів вдалось знайти з часів козацтва.

Немає коментарів »

RSS стрічка коментарів

Прокоментувати

Внесена до міфів стародавнього людства,історії,переказів,пісень українського народу,незабутня,як почута в дитинстві бабусина казка-отака вона-Хортиця,головний острів Дніпра!.

Яндекс.Метрика