Сер
16
2011
0

Козацькі приказки

козаки«Та вже можна женитися…» Після того як «на зелених святках», по виразам самих запорожців, зруйнували Січ, частина козаків була зарахована до складу нового, так званого Чорноморського війська. Його представникам за наказом Катерини ІІ від 1792 року було дозволено переселятись на Кубань. Порядки у чорноморців були вже не такі (далі…)

Сер
15
2011
0

Зимівчаки, гречкосії, сидні…

козаки«Знайшли ворота». Дуже сумно було запорожцям без Січі-матері. Міркували-гадали, як без неї жити. Тоді ж більш як 5 тисяч запорожців «знайшли ворота у Велику Порту»,- як вони казали самі. Тобто, подалися у Туреччину. Глянула на них своїми очима іронія долі – просили вони свого ворога, турецького султана, щоб той дозволив їм оселитись на його землях. Султан дозволив, бо добре знав, які відчайдушні рубаки в бою запорожці. Хотів він цим надалі скористатись. Так козаки з Січі над Дніпром опинились аж за Дунаєм в Добруджі ( зараз ця територія у складі Румунії ). Прийшли вони в рідний край через 53 весни, 1828 року з дозволу царя Миколи ІІ. Привів задунаївців останній кошовий отаман (далі…)

Лип
14
2011
0

Клята баба Катерина

Запорожские казакиУ запорожців існувало жорстке правило «карати козака за «содомський гріх» – тобто за розпусту. Того, хто «захворів» на це чекала люта кара з боку січовиків, бо ж він осквернився цим злочином. Козаки про нього казали: «На сходкі біля стовпа посаджений і смертно киями посічений». У козацькому середовищі (далі…)

Лип
10
2011
0

Урус-шайтан (руський біс)

Урус-шайтан (руський біс)«Що воно за чортяка…» Це трапилося, коли в Запорозькому краї вже заводилася мода «мати паспорта». Тоді в балці над річкою Мокрою Московкою мешкали в одній хаті батько, син і онук. Першому було 130 років, другому – 110, внукові майже 90. 130-річний дід був на обличчя «червоний, як буряк, при своєму умі, тільки ноги дуже стали слабіти». Син був «старе як мале», а онук слабший на розум від батька. Навідавсь якось у це сімейство державний чиновник та й питає онука, що сидів на припічку: « Що ти за чоловік?» . «Запорожець». «А на печі хто?». «А хто його зна, що воно за чортяка! Скільки знаю себе, все у нас живе». (далі…)

Лип
10
2011
0

Прощання козака зі світом

Прощання козака зі світом«Прощання козака зі світом». Іноді траплялося, що старий самотній козак залишав січ. І ніхто не знав, куди він подівся. А йшов він у лісову гущавину, будував собі хатину або селився десь у балочці біля степової річки й там доживав життя. Після зруйнування Січі царськими військами 5 червня 1775 року на Кічкасі довгий час стояла одинока хатинка (далі…)

Внесена до міфів стародавнього людства,історії,переказів,пісень українського народу,незабутня,як почута в дитинстві бабусина казка-отака вона-Хортиця,головний острів Дніпра!.

Яндекс.Метрика