Лип
08
2011

До булави треба й голови

До булави треба й голови«Решетами міряли таляри». Запорожці не цуралися весело погуляти, смачно поїсти… І, якщо у них траплялися гроші, то вони їх на це діло використовували. Адже за звичаєм не женитись справжній козак не мав охоти берегти гроші, бо не було для кого. Ні сім’ї, ні нащадків.

«До булави треба». Найвищим знаком влади в Запорозькій Січі вважалася булава кошового отамана. Тому нею належало уміючи розпоряджатися, знати де, коли і при яких обставинах її використовувати. Що з того, що гетьман Іван-Кулага Патражицький мав булаву, а у 1632 році був убитий козаками за відмову їм ходити у морські походи. Інший гетьман, прихильник кримських татар, Петро Іваненко ( Петрик ) три роки баламутив в Україні і врешті був страчений у 1696 році козаком Вечіркою… А відтак, немаловажно в яких руках тримається булава кошового чи гетьмана. Тож стосовно булави козаки казали: «До булави треба й голови».

«Купами». Як тільки козаків стали притискувати пани польські, вони й самі стали воювати. Оті перші приклади боротьби козацтва проти речі Посполитої Польської, здійснювалися не сотнями, а тисячами чи гуртом, або ще за словами самих козаків тих часів «купами».

Немає коментарів »

RSS стрічка коментарів

Прокоментувати

Внесена до міфів стародавнього людства,історії,переказів,пісень українського народу,незабутня,як почута в дитинстві бабусина казка-отака вона-Хортиця,головний острів Дніпра!.

Яндекс.Метрика