Бер
09
2011

Фортеця над Дніпром

Фортеця над ДніпромЗима 1769 року почалася лютими морозами. Цариця Катерина друга нетерпляче чекала  повідомлень з півдня Новоросії , де другий рік точилися бої з турецькими військами. Ворог лівим берегом Дніпра пронісся через Запорізький край, знищуючи все на своєму шляху. Ось царський уряд і обдумував як надалі перетнути людоловам шлях у глиб імперії.

У ті дні відбулось засідання військової колегії. Обговорювався проект інженер – полковника Корсакова про будівництво фортець уздовж російсько – турецького кордону. Невдовзі зявився царський указ № 1354 зі вказівкою Сенату розпочати втілення затвердженого проекту , «…дабы как  Малоросийская, так и Слободская губернии … навсегда … от врагов  обеспечены были». Передбачалось «учредить линию крепостей от Берды до Днепра».

Від Азовського моря до гирла Мокрої Московки через кожні 30 верст мали зводити укріплення – 7 фортець, яким заздалегідь дали імена російських воєнчальників. Під укріплення відводилось 70864 десятини віковічного степу. Зводити фортеці мали російські солдати та 5 тисяч селян з Росії та України.

Шумить, гуде малий базар в Запоріжжі. На його прилеглій території стояла правофлангова і найбільша – Олександрівська фортеця. Цікавлюся в перехожих, що знають про неї:

-Хіба вона була в нашому місті? – дивуються учні школи № 2. Підходжу до групи дідусів. Кажуть: -Фортеця була там, де зараз завод «Комунар». А тут начебто якесь укріплення козацьке…

Прикро. Ще й як! Адже від фортеці започаткувалося наше місто. Від Олександрівської фортеці мало що залишилось. Між вулицями Комунарською, Авангардною та проспектом Леніна стоїть одноповерховий будинок з червоної цегли. Колись земська школа .

Чому саме цю місцину обрали під фортецю? Гирло Мокрої Московки знаходилось поруч із Чумацьким шляхом, який після Переяславської ради став головною торгівельною артерією Криму. Під час російсько – турецької війни 1735 – 1739 років на місці сучасного автовокзалу в Запоріжжі спорудили Московський редут. В укріпленні зупинялись російські війська та запорізьки полки, що прямували в Крим. Під їх захист збиралися сотні «посошних» людей, чумаки, бандуристи…Вість про цей багатий на рибу і звіра край чумаки та бандуристи розносили по всій Україні.

На початку серпня 1770 року степом від ріки Самари рухався на південь батальйон солдат. Їм належало зводити фортецю, яку на честь командуючого першою російською армією князя Олександра Голіцина назвали Олександрівською. Поруч з солдатами йшли робітні люди, лопатники, грабарі, а також філіповці – члени релігійної секти. 15 серпня прибули на Московку. Будівників фортеці вітав дубовий ліс, який широкою смугою тягнувся вздовж Дніпра – Славути, зливаючись на півдні з Великим Лугом.

Звістка про будівництво фортець на землях запорізьких була для козаків наче грім з ясного неба. А тут ще новина: полковник війська донського Ребриков із загоном в 516 вершників прибув на Мокру Московку для охорони будівництва.

Будівництво велося прискореними темпами. Через три роки будівництво закінчилося. Фортеця мала фору 14 – кутної зірки. Посередині стояла цитадель імені святого Іоана. Два редути та бастіони прикривали доступ з північного заходу і Дніпра. За валами знаходилися і менші бастіони імені апостолів Матвія, Луки і Марка. Жерла гармат дивилися увсебіч у неспокійні степи. У фортеці звели цигельні та дерев’яні  будинки для коменданта та офіцерів, 8 солдатських казарм, церкву, аптеку, провіантську комору, в’язницю. Цікаво, що випуск будівельних матеріалів організували на місці. Цеглу випалювали у великих печах, граніт добували на берегах Дніпра, Конки, Московки, вапняний завод діяв на території сьогоднішнього Кушугуму. Словом, добрими господарями були далекі предки, не лімітували будматеріали.

Удругій половині 19 століття фортеця поступово занепадала, але укріплення зберігалися, і про це дбали місцеві власті. В один із серпневих днів 1870 року з нагоди сторіччя закладення фортеці відбулося міське свято. На валах та бастіонах зібралися тисячі людей.

Фортеця була гордістю мешканців дореволюційного Олександрівська. Наїї валах учителі проводили уроки історії, на них заборонялось будівництво.

Десятиріччами точаться розмови про те, аби на місці фортеці чи прилеглого до неї колишнього посаду встановити пам’ятний знак.

Немає коментарів »

RSS стрічка коментарів

Прокоментувати

Внесена до міфів стародавнього людства,історії,переказів,пісень українського народу,незабутня,як почута в дитинстві бабусина казка-отака вона-Хортиця,головний острів Дніпра!.

Яндекс.Метрика