Чер
04
2011

Хортиця у XX столітті

Хортиця у XX століттіУ 1916 році за 722 тисячі 350 карбованців меноніти продають Хортицю Олександрівській управі і залишають острів. З 1917 року на ньому захазяйнували більшовики. 14 березня 1927 року до околиць острова докотився вибух, який ознаменував собою початок будівництва Дніпрогесу. Оскільки місцем для його спорудження було обрано частину Дніпра прямо проти Хортиці, це з неминучістю поставило під загрозу затоплення колишніх «земель вольностей запорозьких». Ціною немалих зусиль у 1927 році вдалось спорядити в цей район археологічну експедицію очолену Д. І. Яворницьким. На буд майданчику, прилеглих до нього територіях і Хортиці, де працювали археологи, до листопада 1929 року було знайдено 36935 речей старовини. Їх вдалося врятувати від затоплення, однак ще більше пам’яток згинуло назавжди. У 30-т і роки на Хортиці розорюють історичні пам’ятки та місця, будують хутори і виселки, віддають землі острова багатьом землекористувачам. У 1935 році виростає будинок відпочинку комбінату «Запоріжсталь». Війну з Німеччиною 1941-1945 років Хортиця відчула на собі спалахами запеклих боїв радянських військ із німецькими окупантами. Після війни 1945 року острів як гриби пеньок обліпили піонерські табори, бази відпочинку, профілакторії. Одним із наслідків дій свідомої громадськості стає те, що з 1958 року Хортицю визнано пам’яткою природи місцевого значення. А 18 березня 1965 року уряд тодішньої УРСР видав таку постанову: «Оголосити територію острова Велика хортиця в межах міста Запоріжжя державним історико-культурним заповідником». Ентузіасти Хортиці – історик О.М. Апанович та М. П. Киценко, автор ідеї заповідності острова і спорудження на ній козацького меморіалу, зраділи цьому наказу. Розпочалося втілення в життя ідеї про заповідний статус Хортиці. Але в Москві, Києві, Запоріжжі деяким чиновникам здалося, що від цього повіває буремною минувшиною, духом українського народу і…все було припинено. Замість відродження на острові козацької слави Президія ЦК КПУ 25 вересня 1973 року скасовує свою постанову від 31 серпня 1965 року «Про увіковічення пам’ятних місць, пов’язаних з історією козацтва» і зобов’язує будувати на Хортиці історико-культурний комплекс як філію Запорізького краєзнавчого музею. Активісти відродження Хортиці і козацтва опинилися в лавах націоналістів. І першим це на собі відчув у повній мірі М. П. Киценко. Його втягували у різні провокації, звинувачували саме за те, що має робити кожен українець – відстоювати національну спадщину.
У 1974 році через Хортицю перекинули міст. 14 жовтня 1983 року на острові таки збудували комплекс під назвою Музей історії Запоріжжя. Там ледь жевріла запорізька тематика. Більшість експонатів козацьких часів була схована у запасниках. Ця споруда виявилася натрамбованою зразками епохи соціалізму, яких виявилось вельми багато. Зростає число відвідати музей. Але що вони в ньому бачать?
12 грудня 1986 року утворено Комітет по Хортиці. До нього увійшли представники громадськості, вчені, журналісти, інші фахівці. Мета комітету – робити все для того, щоб зберегти заповідну Хортицю. Під кінець 80-х років планувалося будівництво нових мостів. Варіанти такі. Перший: через плавневу частину Хортиці. Другий: через Хортицю, але трохи північніше – через сади експериментального господарства. Третій: вище острова. Четвертий: південніше острова. Міст мав пролягати через Хортицю, загрожуючи її існуванню. У суспільстві підіймається обурення проти цих заходів. Врешті громадськість не лише одного Запоріжжя, але й всієї України та земель за її межами, у 1987-1988 роках відстояли Хортицю.
20 січня 1990 року на острові відбулась науково-практична конференція присвячена 500-річчю Запорізького козацтва. За всю історію радянської дійсності нічого подібного там не відбувалось. З доповідями виступило 54 особи. Поміж них були археологи, історики Д. Я. Телепін, В. І. Сергійчук, О. М. Апанович, М. Ю. Брайчевський, доктор філології В. А. Чабаненко…Конференція визначила певні напрямки розвитку Хортиці на роки вперед.
1 грудня 1991 року українці проголосували за незалежність . З часом музей перейменували в Музей історії запорозького козацтва, тобто назвали так, як йому й належало.

Немає коментарів »

RSS стрічка коментарів

Прокоментувати

Внесена до міфів стародавнього людства,історії,переказів,пісень українського народу,незабутня,як почута в дитинстві бабусина казка-отака вона-Хортиця,головний острів Дніпра!.

Яндекс.Метрика