Тра
21
2011

Йшов козак на лінію…

М. В. Гоголь писав про козаків, що вони вміли на Січі тільки горілку пити та з мушкетів палити. Але траплялося й таке, що димом від козацьких мушкетів та гармат-гаківниць не раз застилався сам Стамбул…
Життя запорожців цим не обмежувалося. Наприклад, вони за наказом царського уряду працювали на будівництві укріплених ліній уздовж російсько-польського кордону. Та не тільки там зводилися військові укріплення – «канави» та «лінії». Де тільки не було козаків та селян з України: на лініях в Астрахані, біля ладозького озера тощо. «Сибірка-каторжанка»,- казали про цю нелегку роботу.
Запорозьких козаків посилали на «сибірку» ( назва пішла від морової пошесті – сибірської виразки) при царюванні Катерини першої ( 1725 – 1727 р.р.), Петра другого ( 1727 – 1730). Але особливого поширення копальні роботи набули за цариці Анни ( 1730 – 1740 р.р.) та Єлизавети ( 1741 – 1761 р.р ).
У 20-х роках вісімнадцятого сторіччя козаків посилали на Кавказ та за Каспійське море укріплювати південні кордони імперії. І на Україні була побудована так звана Українська лінія, яка повинна була захищати кордони Російської держави від нападу з Криму. У 1731 – 1733 роках на цій лінії було 16 фортець.
За правління Катерини другої у 1770 – 1775 роках в запорозьких степах від річки Мокрої Московки до Берди й Азовського моря спорудили Дніпровську укріплену лінію. На лінії існувало 7 фортець. Одна з них – Олександрівська – на місці давніх козацьких поселень, від яких веде свій літопис місто Запоріжжя.
Виснажлива праця, тяжкі умови життя на лініях спонукали козаків казати : «Йшов козак на лінію й вельми надувся, йшов козак із лінії – як лихо зігнувся». Про роботи на лініях збереглись пісні тих часів. Наприклад, «Ой, понад річкою, понад Синюхою».

Один коментар »

  • Сокур Олександр Федорович

    Дай Боже здоров’я, Шановний Анатоліє Федоровичу.
    Оце надибав в інтернеті на Ваші статті, а скоріше оповіді козацькі (за які сердечно дякую)та й вирішив попитати – чи мали б Ви бажання і можливість часами відповідати на запитання з історії козацької? Якщо буде така Ваша добра воля то чекатиму відповіді на ел.п. sokur7517@gmail.com
    Про себе: 1961р.н., син Сокура Федора Ілларіоновича 1928р.н., уродженця с.Мирівка Кагарлицького р-ну.
    Народився і живу у м. Луцьку, а крім усього іншого втілюю в життя програму “Волинь – край козацький”, яку започаткував своєю невтомною працею Григорій Олександрович Гуртовий (уроджинець Запоріжжя) вчитель історії, а тепер директор унікального, власним життям створеного музею, у містечку Торчин на Волині.
    Про мене , як козака є трохи інформації в інтернеті. Та й мою козацьку фото-пику там можна знайти.
    З повагою, Олександр Сокур.

    Прокоментовано 12.01.2012

RSS стрічка коментарів

Прокоментувати

Внесена до міфів стародавнього людства,історії,переказів,пісень українського народу,незабутня,як почута в дитинстві бабусина казка-отака вона-Хортиця,головний острів Дніпра!.

Яндекс.Метрика