Тра
15
2011

Козацькі фразеологізми, частина 2

«Візьмемо своєї землі…» У запорозьких козаків існував звичай: вирушаючи у бій, брати з собою жменьку рідної землі. Вона, за їхнім розумінням, рятувала не тільки від смерті, але й допомагала козаку вийти переможцем над ворогом. Отже, готуючись у похід, запорожці казали: «Візьмемо своєї землі у чоботи під ноги».

«Прикмета козацька» Протягом століть багато селян з України, не витримавши панських знущань, тікали на Запорозьку Січ, поповнювали лави козаків. Урядові війська, зрозуміло, з наказу воєвод, ставили заслони на шляхах, що вели до Січі, виловлюючи втікачів і знову віддаючи поміщикам у неволю. Щоб запобігти цьому, у запорожців згодом виникли свої шляхи, непримітні для солдат. Переважно ними йшли люди вночі на Січ. Ці шляхи стали називати «козацькими дорогами», а ще частіше- «прикметами козацькими». Тобто, непомітним для стороннього шляхом. На цих дорогах козаки лишали запаси харчів та одягу для втікачів.

«Будемо скурвого сина бити» На Січі тяжко карали тих, хто скоїв злочин. Ось як це робили: коли, наприклад, козак у козака щось поцупив, винуватця прив’язували до стовпа на січовому майдані, давали йому напоїв-наїдків, а потім били замашними киями, примовляючи: «А що ж, скурвий сину, горілкою тебе напували? Як тебе напувать, то треба й бити…»І хоч за таке злодійство в козацькому середовищі не «карали на горло», та часто-густо швидкого на руку до чужого добра чекав страшний кінець: його забивали до смерті. Ні Січі, так би мовити, офіційно присуджувалася смертна кара за вбивство козаком козака, за втечу з поля битви. «На горло карали» за мужеложество і скотоложество…

«Покотився з могили» Якось загін козаків зупинився біля високої могили, що недалеко від історичних сіл Капулівки та Покровського ( в Покровському до 1775 року існувала так звана Покровська (Нова) Січ). Вилізли козаки на ту могилу, щоб обдивитися навкруги, чи немає поблизу чужинців. Раптом над степовим розбіжжям прокотився густий , веселий регіт від того, що один із козаків, упав з могили та й покотився по крутому схилу до підніжжя. Крізь сміх козаки промовляли : «Покотився з гори, як корж». З тих пір козак Микита Таран одержав прізвисько Корж.

«…то аж у Петербурзі затанцюють» Князь Потьомкін-Нечоса частенько бував незадоволений козаками, які з причин свободолюбивого характеру діяли так, як вирішували самі на раді. Якось, будучи роздратований тим, князь заявив: «Знаєте ви, хохлачі, що у мене в Миколаєві будується така дзвіниця, що як стануть на ній дзвонити, так у Січі буде чути». «То не диво, – відповідали запорожці,- у нас є такі кобзарі, що як заграють, то аж  у Петербурзі затанцюють».

Немає коментарів »

RSS стрічка коментарів

Прокоментувати

Внесена до міфів стародавнього людства,історії,переказів,пісень українського народу,незабутня,як почута в дитинстві бабусина казка-отака вона-Хортиця,головний острів Дніпра!.

Яндекс.Метрика