Бер
12
2011

Козацькі вислови

Козацькі вислови«Козацька чайка». Летять Дніпром, а то й Чорним та Азовським морями, низько посаджені на воду, завширшки 4 метри, довжиною близько 20 метрів, прудкі човни. Уздовж їх бортів хутко здіймаються довгі весла. То гребуть ними веслярі козацькі. У човні, окрім води питної, запасів харчів та військового майна, ще чоловік 50 запорожців. Летять вони у далечінь, змагаючись ходою з білокрилими птахами, оспіваними в піснях та переказах козацьких. Дивляться козаки на чайок і веселіше стає на душі, бо не самотні вони серед нескінченного водного простору. А ще як і півень заспіває, котрий на носі човна «примостився», то й взагалі життя – чудо. Держать півня козаки в поході для того, щоб він своїм кукуріканням сповіщав козакам, котра зараз година. Отак разом з чайкам й півнем пливуть запорожці на човнах, борти яких обладнані снопами очерету сухого – щоб човен не тонув у воді. Отож ті човни козаки прозвали «чайками», незважаючи на те, що чайки іноді й зле робили з козаками: у запорожців був звичай спостерігати за ворогом, ховаючись при необхідності під водою. Занурившись у воду, дихали вони через очеретину. А чайки, було, сідали на ці очеретини, і тим видавали козаків.

«Муравський шлях». Муравським його називали від того, що він йшов правим берегом Дніпра, петляючи серед високої, в зріст людини, трави. У старовину траву звали муравою. Уявіть широкий, до небосхилу, степ. Серед цього безмежжя лежить шлях, про який у народі склали: «Лежить тася, простяглася, як устане, то до неба дістане». Запорозькі козаки про муравський шлях ще казали: «Безкрайній, одвічний, неміряний» – за його довжину.

«Січ – Мати, а Великий луг – Батько…».У Війську Запорозькому низовому було немало козаків, у котрих окрім козацького товариства не було нікого із рідні. З цього приводу взяту в заголовок приказку Д. І. Яворницький пояснював, що вона « зробилася девізом для кожного козака – сіроми, для кожного бездомного…вічного скитальця, який не знав ні неньки старенької, ні сестри жалібненької, ні подруженькі вірненької». І все ж людській натурі притаманні мати й батько. Козаки з гордістю промовляли, коли мова заходила про Січ або луг: «Січ – Мати, а Великий Луг – Батько…»

2 коммент. »

  • Igor

    очень познавательная статья!Пишите побольше таких!

    Прокоментовано 13.05.2011
  • Alina

    Согласна! Мне кажется, Вы печатали такого рода статьи в газетах? По-моему, я читала Вашу колонку в “Суббота плюс”

    Прокоментовано 16.07.2011

RSS стрічка коментарів

Прокоментувати

Внесена до міфів стародавнього людства,історії,переказів,пісень українського народу,незабутня,як почута в дитинстві бабусина казка-отака вона-Хортиця,головний острів Дніпра!.

Яндекс.Метрика