Вер
03
2011

Микитинська фортеця

Микитинська фортецяНа півдорозі між Запоріжжям та Оріховим широка асфальтівка пірнає у родючу долину річки Конки. З узвишшя селище Комишуваха мов на долоні. Десь тут знаходиться фортеця, про яку довідався з архівних документів та старих карт. Що від неї залишилося та де шукати те місце? Пасажири на автостанції – мешканці навколишніх сіл – ніяково знизують плечима. – Попитайте в школі… Комишуваська восьмирічка з добротної червоної цегли. Таку випалювали в минулому столітті та на рубежі нашого. Про фортецю у школі знають не більше, ніж на автовокзалі. Вчителі разом з директором погоджуються, що «краєзнавство треба підтягнути». Однак вимовляються ці слова з такою байдужістю, що сподіватися на підтягнення – марна річ. – Кілька років тому приїжджав до нас із Запоріжжя лектор-історик, – розповідає директор школи Ю. А. Атабаєв. – Цікаво розказував про наш край, про Микитинську фортецю.
Дідусі розповідали, що в молодості знаходили біля Микитинської фортеці гарматні ядра. У Микитинській фортеці планувалось збудувати цитадель і бастіони, однак перші успіхи російської армії у війні з турками внесли корективи. Фортецю звели у вигляді редуту. Добре збереглися вали укріплень, які формою нагадують підкову. «Підкови» – то залишки чотирьох равелінів. Фортеця мала лиш один бойовий майданчик з південного бастіону. На подвір’ї стояли кам’яні будинки, казарми: видно їх фундаменти. Є залишки порохових льохів. В північно-східній частині фортеці помітно фундаменти польових укріплень. Всю територію опоясував сухий рів, котрий добре помітно і зараз…

Немає коментарів »

RSS стрічка коментарів

Прокоментувати

Внесена до міфів стародавнього людства,історії,переказів,пісень українського народу,незабутня,як почута в дитинстві бабусина казка-отака вона-Хортиця,головний острів Дніпра!.

Яндекс.Метрика