Тра
22
2011

“Пугу, пугу, пугу”

«Пугу, пугу, пугу…»При зустрічі козаки вітали один одного, бажали здоров’я. У такі хвилини у них починав діяти своєрідний сценарій, закладений, мабуть, самим укладом їхнього життя.

Його завжди дотримувались і на Січі, і в паланках, і по зимівниках, цього по-своєму мудрого звичаю. Ось зібралися декілька козаків провідати свого товариша в зимівнику чи в курені. Сіли на коней і гайда в гості. Опинившись на подвір’ї господаря, вони не злізають з коней. Один з козаків голосно, щоб почув власник садиби, промовляє: «Пугу, пугу, пугу»,- це у козацькому суспільстві означає: «Здраствуй, добрий день».

Почувши привітання, з куреня, відчинивши вікно, озиваються: «Пугу,пугу»-двічі. Хтось із гостей відповідає: «Козак з Лугу», після чого вони ставлять коней на припону й заходять у курінь до товариша-братчика.

Гасло «Пугу, пугу, пугу» використовувалося козаками й за інших обставин, під час військових дій на суходолі чи на морі. Наприклад, спостерігаючи за турецьким кораблем, каторгою чи сандалом, козаки із «чайки» подавали сигнал тим, хто сидить у затхлому трюмі галери прикований ланцюгами до весел. Козаки знали, що в більшості такими галерниками були запорожці, що потрапили в полон.

В романі-ділогії Станіслава Тельнюка «Грає синє море», на сторінці 310 читаємо: «Гукнемо «Пугу,пугу» Якщо невільники, то серед них неодмінно хтось озветься : «Козак з Лугу»,-казав Недайборщ». На веслах і справді були полонені козаки, вони почули знайомий клич і, звільнившись від ланцюгів, допомагали братам, що в морі.

Ось до куреня під’їхав чоловік. Хто він? Гість чи подорожній, з Січі чи з лугу, та й з якого? Бо ж Лугом звали не тільки Великий Луг Дніпровський, але й Луг понад річкою Базавлук. Згадаймо з пісні: «Ой у Лузі Базавлузі…» А ще казали: «Луг над Дунаєм». Останній, щоправда, існував більше в козацькій уяві…

Ось господар підійшов до вікна й дивиться- хто ж приїхав?

Звертаючись до прибулого, він запитує: «А з якого Лугу? З Великого чи з Малого? Як із Великого, йди до кругу». Переконавшись, що гість із Січі, господар запрошує: «В’яжіть коней до ясел та просимо до господи»

 

Немає коментарів »

RSS стрічка коментарів

Прокоментувати

Внесена до міфів стародавнього людства,історії,переказів,пісень українського народу,незабутня,як почута в дитинстві бабусина казка-отака вона-Хортиця,головний острів Дніпра!.

Яндекс.Метрика