Лип
03
2011

Шляхи наших предків II

Шляхи наших предків IIХан, зібравши 100-тисячну орду, розділив її на кілька частин, котрі трьома різними шляхами буквально затопили південно-українські степи. Один з таких загонів, що нараховував до 20 тисяч чоловік між річками Бердою і Дніпром прорвав лінію оборони корпуса генерала Мангуса фон Берга. Через широке «вікно» орда розлилась запорізьким краєм. Про цей останній набіг на Україну (1769 р.) розповів Европі у своїх спогадах барон Тотт – посланець угорського короля у Кримському ханстві. Останні два спустошливі набіги ввійшли в історію як «роки лихоліття». Про них ще довго-довго згадували не лише на Україні, а й в інших землях. Після перемоги Росії в війні хан уже більше не наважувався повторювати свої набіги. Згодом Гірей був отруєний в своїх похідній палатці. Оті кам’яні баби, котрі ще зрідка зустрічаються в степах, на могилах та обабіч шляхів, бачили багато сліз і людського горя. У цих місцях на шляхах століттями було небезпечно. Тому запорожці будували укріплені сторожі, як приміром біля села Великої Білозірки, Веселого, Тимошівки та інших.

Немає коментарів »

RSS стрічка коментарів

Прокоментувати

Внесена до міфів стародавнього людства,історії,переказів,пісень українського народу,незабутня,як почута в дитинстві бабусина казка-отака вона-Хортиця,головний острів Дніпра!.

Яндекс.Метрика