Лип
03
2011

Шляхи наших предків

Шляхи наших предківЧерез запорізький край пролягло багато різних шляхів. Тут котилися кибитки кочівників, що прямували до Крарійської переправи через Дніпро або до броду Протолчого, чи далі на південь, до Микитинського перевозу.
Цими шляхами нерідко гнали з України у неволю жінок та дітей хижі ясирники-ординці. Цими ж шляхами вони здійснили і свій останній набіг. Кілька століть територія Запорізької області була ареною жорстоких сутичок між запорізькими козаками та кримчаками, які шляхами краю здійснювали спустошливі набіги на Україну, Польщу та південь Росії. Палали містечка та села, кривавими сльозами вмивалися мирні люди. Тисячі і тисячі бранців складали свої голови в далеких чужих краях. З покоління в покоління передавались перекази про жорстокість кримчаків. Люди вірили : прийде такий час, коли не треба буде боятись лютого чужинця .Вони дочекались. У жовтні 1768 року розпочалась друга російсько-турецька війна. 400-тисячна армія султана Мустафи III з-під Хотина і Азова готувалася рушити в бік російського кордону. В цей же час пільник туреччини кримський володар хан Гірей вдерся з ордою в межі Запоріжжя і Новоросії. Так розпочався передостанній набіг. Віе авдав нашому краю багато лиха. Орда нищила все, витоптала та випалила степ на сотні кілометрів. Російські війська і запорізькі козаки дали відсіч ординцям. Уникаючи вирішального відкритого бою, ті повернули в Крим. Хан Гірей вирішив зібрати ще більше сил і діждатись зручнішого моменту. Такий момент настав наступної осені, коли запорізькі козаки билися з турками під Очаковим, відправивши туди близько 11 тисяч шабель…

Немає коментарів »

RSS стрічка коментарів

Прокоментувати

Внесена до міфів стародавнього людства,історії,переказів,пісень українського народу,незабутня,як почута в дитинстві бабусина казка-отака вона-Хортиця,головний острів Дніпра!.

Яндекс.Метрика